1. Мадригал
Крихітно пола
мана моя дама.
Тремтить дробина
очей в очах. Мана
уст на мені.
Дрижать.
Дотиків сніг за
сипав на сни —
на близнята задум
коханого тіла,
що мозку вощини
в його меду.
В призмі зору
її промінь роз
битий. В розчині ночі
блідо освітлений
планеток рій:
чоло — манастир,
стегна —
турецький рай,
волосся — дощ,
долоні, сказано, сніг,
губи — у сміх,
а очі — чомусь у плач.
Так дивно пола
мана моя дама.
2. Нарікання на грудень
Трудно вмирає рік,
як старовір.
Трудно грудень
холоднорукий
віддає мені спогади
погоди
очей твоїх,
і брів,
і грудей.
Старий скупар!
Дражнить
твоїм обличчям
в сухожиллі галуззя.
