В кімнаті ста люстер, самозакоханий,
гарно викривленим я бачу себе. І тільки
в сірому саді мурів, на поверхні мурів, мій відблиск
мене не може зрадити ніколи.
Часто я одягаю пишні шати. Вони
щедробарвно блищать на мені
на мініятюрній сцені мого інтимного театру.
Але у голім
білім світлі, між кущами камінного саду,
убрання зовсім сіріє, блідне казкова маска, стікає
грим ґротеску, і я
знову стаю собою.
