Жовтень, наче хмурий гусит, —
зіллям пахне вицвілий плащ.
Крок його по бруках хрустить,
вітром рветься пола.
Він, пустельник і мораліст,
жовчю пише сухий трактат
проти травня отруйних стріл,
квітня хтивих атак.
Місяць, писар лисий, перо
мочить в бурий вмирання бруд,
переписує лист погроз
і жбурляє на брук.
Та пульсуютъ венами міст
юні погляди — грішний блиск.
Ноги кришать жиластий лист,
іншу вістячи вість.
