І на камінь пальцем натис
У морському піску, як в друкарні.
Кров’ю змішане сонце-метис.
Його рухи завжди безкарні.
Пропливає, де хоче, а нам
Заліпило засмагою скроні.
Віддалися ми заздрісним снам.
Наші вчинки до болю скромні.
- Наступний вірш → Богдана Бойко – Як щуку за кущем, щемливий рай
- Попередній вірш → Богдана Бойко – Новорічна
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші