І радість моя важка,
Й надії мої знедолені.
Нема у думок ватажка,
А очі пасуться, мов олені.
Й траву під губою гаю
Цілують похило, бо сонні ж.
Корінням дерев підібгаю
Я кожен свій погляд босоніж.
І радість моя важка,
Й надії мої знедолені.
Нема у думок ватажка,
А очі пасуться, мов олені.
Й траву під губою гаю
Цілують похило, бо сонні ж.
Корінням дерев підібгаю
Я кожен свій погляд босоніж.