Богдана Бойко – І щось іще хотілось дописати: Вірш

І щось іще хотілось дописати
Хоча б на стінах, білених назавтра.
Ти думаєш, спокійно можу спати
Й мене відвідує святково вбраний автор?
Я просто плачу. Іноді сміюсь
Над тим, чого не суджено довіку.
В твоїх очах навряд чи відіб’юсь.
“…Як важко видать заміж добру дівку…”
Мені бажали жениха моторного,
Здається, до прогону понеділка.
Прем’єра середовища мінорного,
Як пальцями затулена сопілка,
Так неприйдешньо виковзнула з рук.
А я б тобі сказала: “Я не проти…”
Ніч понад потягом, як молоденький крук.
І поглядом до скла – деревам дотик.
До скла –
Недосконалого.
А ти
Мене не врівноважуй.
Я любила…