Вірші класиків > Богдана Бойко: Вірші > Богдана Бойко – І трапиться нагода забуття

Богдана Бойко – І трапиться нагода забуття: Вірш

І трапиться нагода забуття,
І гілка яблуні зависне на паркані,
Й ніхто не знатиме нічого до пуття,
І світ обірветься в твоєму наріканні…
Розійдемось, як дерева верхи,
Пташок гойдатиме зелене листя-лоно.
Не можуть відкладатися жахи,
Як яйця ластівки у стінах Вавилону.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Богдана Бойко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдана Бойко – І трапиться нагода забуття":

Читати схожі вірші:

  1. Богдана Бойко – Так чисто, як березова кора
  2. Богдана Бойко – Новорічна
  3. Богдана Бойко – Верба і ти
  4. Богдана Бойко – Рушай
  5. Богдана Бойко – Щоб таланило
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдана Бойко – І трапиться нагода забуття: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.