Йде. Повз усіх мина
Осінь-зустріч усміхнена.
Потрібен їй дах і ти,
Щоб дихати.
І дзижчить безголосими
Осами
Та, що крила
Її підкорила,
Міль, котра виїла
Віяло
Зображень на вітражі.
Дубових листків тиражі
Розпорошені і випадкові
На любові залізній підкові.
О мій дощ у стрімкім водоспаді!
Я кохаю тебе. Справді.
- Наступний вірш → Богдана Бойко – Груші бувають гуашеві
- Попередній вірш → Богдана Бойко – Ти заблукаєш десь
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші