Богдана Бойко – Коли картопля блідне до крохмалю: Вірш

Коли картопля блідне до крохмалю
І витрачає весь запас чуттів,
Я розумію, як тебе кохала,
Мій необірваний речетатив.
Що ж, виповзай, мій колорадський жук,
Поза межею міста йди до рук.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдана Бойко – Коли картопля блідне до крохмалю":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдана Бойко – Коли картопля блідне до крохмалю: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.