Коли картопля блідне до крохмалю
І витрачає весь запас чуттів,
Я розумію, як тебе кохала,
Мій необірваний речетатив.
Що ж, виповзай, мій колорадський жук,
Поза межею міста йди до рук.
- Наступний вірш → Богдана Бойко – Я маю зайти у двері
- Попередній вірш → Богдана Бойко – Де Ваші очі, котики верби
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші