Люди, суттєво зневажені,
Не приймають рішення зважені.
А всі обережно бажані
Блаженні стають і ображені.
І, наче в чужому розлученні,
Розчулені є і розлючені.
Вони, як вівторки, потворні,
Вони, як любов – неповторні.
Прийнятно не мати приводів
До віри у вражених привидів,
Бо образ із кобзи одразу,
Мов Бог, обеззброїть образу.
Й ніби німбом в новому одруженні
Здригається світ у одужанні.
