Вірші класиків > Богдана Бойко: Вірші > Богдана Бойко – Множини

Богдана Бойко – Множини: Вірш

Тіло неба занадто гарно цвіло,
Терен кидав зірки нестиглі.
Мимоволі Бог похилив чоло.
Його очі, зриваючись, бігли.

Так застиг він, рахуючи ці зірки,
Тихим голосом, мов не до речі.
І припала одна йому до щоки,
І снаги не було для втечі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Богдана Бойко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдана Бойко – Множини":

Читати схожі вірші:

  1. Богдана Бойко – В обличчя білки кидати горіхом
  2. Богдана Бойко – Розважали мене журавлі
  3. Богдана Бойко – На небі лежали лелеки
  4. Богдана Бойко – Заримована, перезимована
  5. Богдана Бойко – Вантажівки
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдана Бойко – Множини: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.