Ви мені, можливо, дозволите
Не відводити зараз очей
Од притишених, стомлених зустрічей.
Як пісок, у якому золото,
Хвилі поглядів плавно хлюпочуть
В нерозвиненій їхній істині.
Ми знаходимось наче на відстані
Тих людей, що побачитись хочуть.
- Наступний вірш → Богдана Бойко – Спати повинні вкласти лина
- Попередній вірш → Богдана Бойко – Мені незатишно, мов не за те хвалили
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші