Та болять ручки, та болять ніжки.
Гей, та пшениченьку жнучи.
Та й уже ж мені та й надокучило,
Гей, та миленького ждучи.
Та й нема мого миленького,
Гей, та нема мого Йвана.
Та й уже ж моя постіль біла,
Гей, та й пилочком припала.
Ой, зза гори, та й ізза кручі,
Гей, та й риплять вози, йдучи.
А вози риплять, а ярма бряжчать,
Гей, а воли ремигають.
А попереду йде та й чумаченько,
Гей, на сопілочку грає.
Та нехай грає, та виграває,
Гей, він пригодоньку має.
Ой, стала ж йому та й пригодонька,
Гей, на поморському полі.
Перевернули та й сірі воли,
Гей, три паровиці соли.
Ой, прийшла к йому та й дівчинонька,
Гей, та й соли купувати.
Ой, вона ж солі та не купила,
Гей, а жалю наробила.
“Ой, чого ж в тебе, та й чумаченьку,
Гей, та й сорочка не біла?”
“Ой, чого ж вона та буде біла,
Гей, як вже ж третя неділя?”
“Ой, годі ж тобі, та й чумаченьку,
Гей, та й під возом лежати.
Та бери косу, та іди в росу,
Гей, та й травиці рубати!”
“Ой, бодай же ти, та й дівчинонько,
Гей, а цього не діждала.
Щоб моя ручка та й смоляная,
Гей, та й пшениченьку жала!”
