Боронили козаченьки, Славу і Свободу,
Не лишили безталанні після себе роду.
Полягли в боях завзяті, в полі і на морі,
Прийшли ляхи з москалями,
Та й не стало Волі.
Козаченьки, браття мої,
Лицарі звитяжні.
Ви Цар-город підкоряли,
Визволяли в’язнів.
Клали голови чубаті
посеред майданів.
І не чутно було зойків –
Лише дзвін кайданів.
Там де трупом гать мостилась –
Місто вже родилось.
І ніхто того не знає ким воно робилось.
Діти-сироти розбіглись по усьому світі,
І стоять хатини білі у чужому цвіті.
