Скільки днів,
Скільки втомлених днів самоти
Перебув, перейшов, перецвів,
Наче серцем зів’янув
Та не зміг спромогтися на шепіт,
Кохана, кохана, прости,
Та не зміг на весь світ закричати:
“Вернися, кохана!”
Приспів:
Сто доріг на розлуку,
На зустріч – одна,
Так чому обминув,
Не зумів я ступить на єдину?
Стали ними голос твій тихий,
Неначе луна-долина,
Бо лишились ми в пам’яті
Вічних глибин…
А над світом і над нами
Плаче небо журавлями,
Плаче осінь жовтим листям
І туманом.
Ні, не хочу я з тобою
Поділитись самотою,
Будь кохана, будь кохана,
Будь кохана.
Хтось тобі скаже краще,
Ніж я говорив,
Ті слова, ті слова,
Які можна лиш раз говорити,
А мій біль відгорить,
Як на вітрі осінньому клен відгорить,
Бо не можна, кохана,
Лиш болем у світі прожити.
Приспів.
Скільки днів,
Скільки втомлених днів самоти…
