Було уранці літо літенятком,
Обсипаним веснянками кульбаб.
По сонячних, аж золотих кульбабках
Стеливсь джмеля густий медовий бас.
Ставок од сяйва мружився і хлюпав
На берег білий-білий од піску.
З тополі вітер пух ласкавий скуб
І землю застеляв ласкавим пухом.
Увечері по-іншому було:
Кульбаби сонні очі постуляли,
А літо зовсім спати не лягало –
Всю ніч зірками й місяцем цвіло.
