Борис Демків – Біль голодомору: Вірш

Голодомору сльози і могили…
І перед ними ми в боргу завжди
За тих, що крихти хліба не доїли
І не допили чистої води.

Земля, як цвіт, земля, як страх,
Земля, як морг…
Голодомор, голодомор,
Голодомор.

Ще душі є порожні, як руїни,
Які в житті не дихали добром,
Що віддали в офіру Україну
І, як раба, страждальний мій народ

Земля, як цвіт, земля, як страх,
Земля, як морг…
Голодомор, голодомор,
Голодомор.

Але зернина, що у полі скресла,
Надією і вірою зросла
І Україна, як народ, воскресла,
І наша віща доля ожила.

Земля, як цвіт, земля, як страх,
Земля, як морг…
Голодомор, голодомор,
Голодомор.

Ісус Христос у заповітну пору
Зніс на Голгофу непокори хрест…
Та не погасне біль Голодомору
І свята наша пам’ять не помре.

Земля, як цвіт, вели на страх,
Земля, як мор
Голодомор, голодомор
Голодомор.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Демків – Біль голодомору":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Борис Демків – Біль голодомору: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.