Борис Демків – Фатальність: Вірш

Є дивна птаха, що живе без ніг,
І все життя вона літає в небі,
І все життя ятриться мрія в ній –
Хоч раз на кам’яний спуститись гребінь
І притулитись тихо до землі,
Відчути подих в тихій грудці сірій,
Як вічні пілігрими-журавлі,
Що задля неї покидають вирій.
Для птиці невідчутна ця земля,
Як всеосяжне небо для Ікара,
В її очах пташиний переляк:
“За що така незрозуміла кара?!”
…Перекружляє певне коло літ,
Й зупиниться на неосяжній грані,
І врешті доторкнеться до землі,
І на землі омріяній вмирає…
І я б хотів, як той фатальний птах,
Забувши про печалі і утому,
Переборовши навіть смерті страх,
В останню мить вернутися додому.