Він вічний і святий, цей житній хліб,
Чи в паляниці на столі у хаті,
Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп,
Де колоски шепочуться вусаті.
Він чув у полі крик перепелів,
Чув жайворонків передзвін весняний,
Він виріс для пісень і добрих слів,
Тому що народився під піснями.
Віки проходять тисячами діб,
І новим днем земля безмежно рада.
Він вічний і святий цей житній хліб.
Так, як життя, добро, кохання, правда.
