Батьку богам і вмірущим, егидодержавний Крониде!
Можеш ти рухом єдиним громи посилати із неба,
Чистим вогнем своїм можеш ти землю нечисту спалити,
В серце до мене пошли ти вогонь свій небесний, Крониде,
Хай почування нечисті і ниці всі спалить до щенту,
Щоб тілки думи високі, велишні самі почування
Серцем моїм володіли, до вчинків високих ведучи!
II.
Гео, праматере людська! сила твоя незліченна!
С тихим благанням до тебе я нахиляюсь покірно:
Дай хоть частину тієї сили, що маєш сама ти, —
Зможу тоді я боротись, встояти зможу у бої!
III.
Горда й поважна богине! Боже ясний срібнолукий!
Розумом діва могутна! Сьпівом могутніший боже!
Змалку служив я обом вам, — щиро благаю пособи:
Розуму дайте ясного і слово сьпівоче крилате,
Щоб моя пісня впевняла, щоб досягала і в серце!
IV.
Люба ласкава богине, з олимпських міні наймиліша!
Мати коханню та вроді! тобою все сталося в сьвіті.
Знов я до тебе вернувся і знов я, схилившись, благаю:
Сяєвом вроди, коханням дай впитись міні на цім сьвіті,
Дай міні бачить щочасно в житті твоє любе обличча;
Щоб завсігди я міг вірить, що ти ще жива і ніколи
Нам не покинеш спріяти, вмірущих людей не покинеш!
