Тяжко смутний край твоєї стою домовини,
Серце німіє у грудях недужих моїх…
Друже мій любий, мій друже безщасний, єдиний,
За що безславно ти в землю сирую поліг?
Думав ти чесно, мій друже, за правду ти бився,
Вірив, що прийдуть безщасним щасливії дні…
Де-ж тії мрії? Землею холодною вкрився
Й будеш до віку лежати в холодній труні…
