Із О.Кольцова
Ой зникнули скоро
Літа молодії,
Мов хвилі, забігли
І щастя, й надії.
Часи золотії
Кудись залетіли
І сила змарніла
У дужому тілі.
Від думки, від скрути
І кров застигає —
Вже зрадило й теє,
Що кохав без краю.
Як билину вітер —
Козака хитає,
Зіма вид морозить,
Сонце припаляє.
Йшли літа, минали, —
Я вкрай підтоптав ся,
Жупан мій козацький
Давно вже подрав ся.
Без щастя й кохання
По сьвіту блукаю:
Втечу я від горя, —
Біду зостріваю.
Так дуб ріс зелений
На скелі високій,
Тепер лежить долі,
Гниє одинокий…
