I.
У рідному краї
Панує руїна,
Не день і не тиждень
Бідує Вкраїна:
На боці лівому
Іванець панує,
Правий же Тетеря
Для Лядсьтва руйнує…
Тобі, Україно,
В житті самі муки
Здавен готували
Дітей твоїх руки.
Для панської ласки,
Великая Мати,
Тебе починають
Свої роздирати.
II.
І Паволоч місто
Того не минуло:
Тетерине військо
Його обгорнуло;
Посипались кулі,
Ревнули гармати…
Та наше козацьтво
Уміє стояти!
У місті полковник
Не дасть у наругу:
Взяв хрест в одну руку,
А шаблю у другу, —
С хрестом та з мушкетом
Не страшно нічого!…
Попом він був спершу
І в Бога сьвятого
І щастя, і волі
Благав Україні
І знов у час лютий
Страшної руїни,
Щоб край боронити,
Узявсь він до зброї:
Він вміє молитись
І вистоять в бої.
III.
Ой крикне Тетеря:
„Руйнуйте й паліте!“
Встають тетерянці
На Паволоч бити.
Та зброю Попович
Держить ще руками
І Бога сьвятими
Блага молитвами,
А сам до гетьмана
Листи посилає,
Потуги він просить,
Бо сили немає.
Але-ж Бруховецький
Не дба про те дуже:
Чи згине, то й згине, —
Йому те байдуже!
IV.
Ой ще день минає,
Минає і другий —
Несила боротись,
Немає потуги.
Тетеря лютує:
„Не кину нікого:
Всіх виріжу в місті,
Старого й малого!“
То бачить Попович,
Що згинуть всі люде
І каже до себе:
„Ой ні! так не буде!“
І він до Тетері
Гінця посилає:
„Хай винного кара,
Гетьмане, спіткає:
„Бо сам я тут винен,
Не винні ці люде, —
Нехай же і кара
Міні тілки буде.
„Карай мене люто,
Але-ж — я благаю! —
Але-ж не руйнуй ти
Коханого краю!“
V.
Чогож то зібрались
Ті люде край брами?
Ой тож то Попович
Прощавсь с козаками.
Чого-ж то козацьтво
Й міщане ридають? —
В останню дорогу
Його виряжають.
Поміст уже збито
Край муру мійського;
Спокійно зіходить
Попович на його.
Ой глянув Попович
По рідній країні:
„Мій краю коханий,
Мій краю єдиний!
„Ще довго кайдани
Ти будеш носити,
Вмивати муть кровю
Тебе твої діти.
„Та иньша година,
Я вірю, устане:
Загоютьця люті
Крівавії рани,
„Впадуть з нас ганебні
Кайдани тяжкії, —
Борітеся-ж, браття,
І вірьте надії!“
Схиливсь на колоду…
Сокира звелася,
Упала — і кровю
Земля напилася…
Умер він безщасний,
Та повний надії
На иньшії, кращі
Години яснії!…
