I.
„Ой я тебе, козаченьку,
Як душу кохаю,
Але-ж білше є кохання —
До рідного краю.
Обступили Україну
Вороги лукаві:
Йди, коханий, з їми битись,
Здобувати слави!
Ой як вернешся, мій милий,
З бою за Вкраїну, —
Буду я твоя навіки,
Буду до загину…“
II.
І пішов козак із дому
Вкупі с козаками
І не три дні й не три тиждні
Бєтьця він з Ляхами.
Ой не три дні й не три тиждні
Бютьця наші в полі, —
Полягло вже і козацьтва
І Ляхів доволі.
Як орел той яснозорий
Хмель старий літає,
Пишне пансьтво з України
В Польщу виганяє.
III.
Ой уже, уже до дому
Козаки вертають,
Рідні й друзі їх стрівають,
Весело вітають.
А між їми й та дівчина…
Де-ж він, де єдиний?
Годі, годі виглядати
Мертвих з домовини!
Ой насипали могилу
У степу велику —
Хто поліг за Україну
Слава тим до віку….
IV.
„Ой я тебе, козаченьку,
Кохала й кохаю,
Але-ж вище є кохання —
До рідного краю.
Не судилось нам укупі,
Мій єдиний, жити, —
Але-ж краще за Вкраїну
Голову зложити.
Одинока у черницях
Я молитись буду:
Хто поліг за Україну, —
Слава тим до суду!…“
