Колись було — виходила в садочок зелений
Коханая, єдиная дівчина до мене;
Колись було — пригортала, щиро цілувала,
Оченьками, зіроньками в душу зазирала, —
А тепер садок той любий снігами покритий,
А тепер вже дівчиноньці в його не ходити,
А тепер вже міні милу та й не обнімати,
Оченьками в мою душу їй не зазирати…
