Ти знов защебетала
У мене над вікном,
Із вирею вернувшись,
Клопочеш ся з гніздом.
А там же вічне літо
Цвите як божий рай, —
Чого-ж вернулась знову
Ти в мій журливий край?
Хоч там і літо сьяє, —
Любійше тут мені:
Така квітчасто-пишна
Вкраїна по весні.
Така квітчасто-люба,
Що й в тім краю-раю́
Все бачу я хатинку,
Де се гнізде́чко в’ю.
