Серед степу на просторі
Могила стоїть,
Навкруги трава висока
Хвилює — шумить.
Серед степу та могила
Сумує одна;
Уквічала її рясно
Зелена весна.
Ой кого-ж там поховали,
Хто в їй спочива?
Чия буйна там заснула
Навік голова?
Чи козацький лицарь славний
С широких степів
В бої с Турком, с Татарвою
Життя положив?
Чи то бранець із неволі
Цім степом тікав
І загинув, а товариш
Його поховав?
Не промовить та могила,
Стоїть нежива,
А круг неї степ широкий,
Зелена трава.
А круг неї степ широкий
Як воля сама.
Ліг, простягшися в простори
І краю нема!…
