Ми з нею вчора посварились,
Втекла росердившись вона, —
Я дожидавсь її даремно:
Тяглася довго ніч без сна.
Я сподівався сліз, докорів
І ждав насуплених я брів
І винну голову покірно
Заздалегідь уже схилив.
Але сьогодні в хату вбігла
Весела знову й чепурна
І, с поцілунком, сьміючися,
На шию кинулась вона.
До мене горнучись, тихенько
Прошопотіла: „Любий мій!“
А очі ясно і лукаво
Зоріли с під шовкових вій.
