Вірші класиків > Борис Грінченко: Вірші > Борис Грінченко – Найбільше горе

Борис Грінченко – Найбільше горе: Вірш

На сьвіті горя зазнати в житті довелося чимало;
Краялось змучене серце, душа із нудьги розривалась.
Білшого-ж горя не знав я, відколи живу, і не знаю,
Як почувати у себе в душі неземні поривання,
Не розумівши, на віщо душа й поривання у мене…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Борис Грінченко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Грінченко – Найбільше горе":

Читати схожі вірші:

  1. Борис Грінченко – Селянинові думки
  2. Борис Грінченко – Надія
  3. Борис Грінченко – Я мучився довго
  4. Борис Грінченко – Прийдуть часи
  5. Борис Грінченко – Моє кохання
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Борис Грінченко – Найбільше горе: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.