На сьвіті горя зазнати в житті довелося чимало;
Краялось змучене серце, душа із нудьги розривалась.
Білшого-ж горя не знав я, відколи живу, і не знаю,
Як почувати у себе в душі неземні поривання,
Не розумівши, на віщо душа й поривання у мене…
- Наступний вірш → Борис Грінченко – Надії
- Попередній вірш → Борис Грінченко – Наслідування античних форм
(Оцінок ще немає)