Борис Грінченко – Неначе: Вірш

Неначе і сьвіт такий гарний здаєтьця,
І сонечко з неба блищить,
І пісня дівочая голосно лльетьця,
І весело ліс шопотить,
І дивитьця всюди усе так звабливо,
Що тілки-б, здаєтьця, радів
Та на сьвіті весело так та щасливо
Без думки та гадки-б ти жив…
Та здумаєш ти, що ті сьпіви дівочі
Не сьпіви — ридання сумні,
Що гаснуть од сліз оті карії очі,
Ізмалку веселі й ясні;
Згадаєш про тих, що у лютій недолі,
Не знаючи щастя живуть,
Що діти їх бігають босі і голі
І хліба голоднії ждуть, —
І серце заниє, і сам я не знаю,
Як сьпіви — ридання летять…
Коли-ж то ми будемо в нашому краю
Про щастя і волю сьпівать?