Ні не плач ти, ридання спиняй,
Хоч і змучилось серце украй, —
Бо с тих сліз тілки руки впадуть,
А нам довга лежить іще путь!
Хай намучене серце болить, —
Занехай ти його у цю мить,
Од усіх свої сльози ховай,
Силу горду з душі викликай
І з веселим обличчам свій стяг
Підійми ти у гору в руках,
Без ваганнів даремних тоді
Ти людей за собою веди,
Але-ж так, щоб ніхто і не знав,
Які муки ти в серці сховав!
- Наступний вірш → Борис Грінченко – Неначе
- Попередній вірш → Борис Грінченко – Ніч (Ясно світилися зорі)
(Оцінок ще немає)