Без зневірря, без вагання
Дужий став він до борні,
І були його бажання
Чисті й сьміливі в ті дні.
Гордо йшов він серед бою
І боровсь невтомно він —
Під могутною рукою
Ворог згинув не один.
Та багато й коло його
Полягло тоді борців, —
Не злякався він нічого,
Голови не похилив.
Товариство гине й гине
Коло його навкруги,
І невпинно, що хвилини
Прибувають вороги.
Глянув він до тих, що вкупі
З їм за рідний край пішли,
І побачив тілки трупи
На скрівавленій землі.
Ні хвилини не вагався
І до себе він сказав:
„Я один з усіх остався,
Але я іще не впав —
„Діло вмре, але зо мною:
Я для його тілки й жив!…“
І могутною рукою
Вдарив він на ворогів.
І поліг він серед бою
У руках з мечем тяжким
І з шанобою німою
Ворог став над неживим.
І загинуло навіки
Діло ріднеє в ті дні,
Але він, боєць великий,
Ліг останній у борні.
