Гайдамацька легенда
1.
На ринку в містечку
Велика громада
Зійшлася з усюди
Весела і рада.
2.
На ринку в містечку
Стовпи іс петлею;
Страшний гайдамака
Стоїть перед нею.
3.
Того-ж і радіє
Громада велика,
Що згине сьогодні
Отаман Музика.
4.
„Останні хвилини
Тепер доживаю —
Нехай перед смертю
В свистілку заграю.“
5.
З землі до помосту
Драбина велика, —
На нижньому щаблі
Спинився Музика.
6.
Узяв він свистілку
І дме він губами,
Послав дзвінкий голос
Степами-лісами:
7.
Струснулося листя
У темному гаї,
Високая тирса
В степу коливає.
8.
Кат лядський гукає:
„Гей чуєш бо, брате!
Покинь! на тім сьвіті
Час буде дограти!“ —
9.
„Гей поки живу я, —
Ще втну я сьпіванку,
В сьпіванці уславлю
Свою я коханку.“
10.
Ізнов на драбину
Ще вище ступає,
До степу, до гаю
Він голос пускає.
11.
І падало листє
З несьвіцького грання,
Здіймалось бурхливе
В річках хвилювання.
12.
Кат знову гукає:
— „Гей чуєш бо, брате!
Кінець вже драбині, —
Нам треба кінчати!“ —
13.
„Нехай же в останнє
Я ще раз заграю —
Що кидаю в сьвіті,
Те все повітаю!“
14.
Заграв тоді знову
Отаман Музика,
І пісня лунає
Могутна і дика, —
15.
Аж чорнії хмари
Сховали пів неба:
— „Гей чуєш?“ — кат знову, —
— Кінчати нам треба!
16.
Даремнеє слово!
Він грає і грає:
Від рік і від моря,
Від степу, від гаю
17.
Вернувся той голос
Чудною луною:
Сто душ гайдамаків
Гукнуло: „до бою!“
18.
„Гей де наш отаман?…
Бий Лядсьтво прокляте,
В петлю того ката
Тягни, пане-брате!“
19.
З Ляхами, з Жидами
Будинки палають:
Ревуть гайдамаки:
„Оттак у нас грають!“
