Під небом сояшним ясним
Поліг коханий мій…
Чом не лягла я вкупі з їм
В труну в землі сирій?
Коханий мій так ліс любив —
Лежалиб вдвох ми там,
Над нами ліс би гомонів,
Пташки сьпівали б нам.
Веселі вільнії пісні
Там потішали-б нас,
Росквітли-б квіти там рясні
В роскішний літній час.
А як зіма туди-б прийшла
І як би гай затих, —
Було-б нам накриття з срібла,
С каміннів дорогих.
Навкруг сніги, вітри шумлять,
А нам, коханий мій,
Було-б не холодно лежать
В труні в землі сирій,
Бо ми обнявшися-б лягли
С коханням у серцях:
Воно палало на землі,
Не згасне й у снігах.
О, чом же, чом я не лягла
С коханим там моїм?
Я мук не знала-б і була
На віки вічні з їм…
