По весні росцьвітаютьця квіти
І до осени пишно цьвітуть,
А зимою вмирають і знову
Росцьвітають і знову живуть.
І не скаже ніхто, що за снігом
Їх не мати ме білше земля,
Що весна не народить їх знову,
Закрасивши гаї та поля.
Так і в серці у мене надії
То вмирають, то знову живуть
І то зиму, то весну веселу
Міні в грудях натомлених чуть.
І не можу сказати, щоб горе,
Що сьогодня зустріло мене,
Панувало у серці до віку,
Що ніколи зима не мине.
