О, прийде запевне той день,
Що ми відпочинем од мук
І скинем заліза важкі
З із’язаних стомлених рук!
О, прийде запевне той день,
Що гніт, і неволя, і кров —
Все зникне навіки й тоді
Подужа сьвятая любов.
Безсилий не знати-ме білш
Од дужого в час той наруг:
Народові руку подасть
Народ, його брат, його друг.
О, прийде він, прийде той день,
І хвальний та радісний сьпів,
Поллєть ся по сьвітові скрізь
Із вуст у людей, у братів:
Про волю і щастя, й любов
Казати-муть дивні пісні,
Віщуючи людськости їх,
На довгі, довішнії дні!…
- Наступний вірш → Борис Грінченко – По весні розцвітаються квіти
- Попередній вірш → Борис Грінченко – Прийдуть часи
(Оцінок ще немає)