Борис Грінченко – Пий кубок життя, поки пєтьця: Вірш

Пий кубок життя, поки пєтьця
І пий ти його аж до дна,
Бо прийде той час, не минетьця, —
Що в йому не буде вина.

Кохай, поки серце кохає,
Усе за кохання віддай,
Бо все на цім сьвітї зникає —
Й коханню колись буде край.

Працюй поки руки не впали,
Одвічний ори переліг,
Щоб засіви білші зростали
Для внуків далеких твоїх.

Борись, поки сила сягає,
Як прийдуть злигоднії дні:
Борня наші сили зміцняє,
Мета єсть і щастя в борні.

Працюй і борися на сьвіті,
Найбілше-ж люби і кохай
І що-б ні почав ти робити, —
Любовю усе ти вінчай.

Пий кубок життя, поки пєтьця,
І пий ти його аж до дна,
Бо прийде той час, — не минетьця
Що в йому не буде вина!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Грінченко – Пий кубок життя, поки пєтьця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Борис Грінченко – Пий кубок життя, поки пєтьця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.