І холод, і мряка на дворі панує,
А вітер осінний реве і лютує
Дивлюся: під тином сердешна дитина,
Хлопятко маненьке — вся в латах свитина —
Іде-шкутильгає, підходить до хати…
Недавні ще сльози на личеньку знати,
І видко у очіх голодную муку…
“Христа ради хліба!…” закляклую руку
Хлопя простягає: “Не їв ще нічого…”
Дали у віконце хлопяті сухого
Шматок того хліба… Малими руками
Вхопило шматочок, до його вустами
Припало відразу й пішло по дорозі…
Дмухнув знову вітер і здув його сльози…
- Наступний вірш → Борис Грінченко – Червоний прапор
- Попередній вірш → Борис Грінченко – Я мучився довго
(Оцінок ще немає)