З “Les châtiments” В. Гюго
Нечестива, єпископе, служба твоя:
В їй луна від рострілів лунає.
Позад тебе регочеть ся смерть, бачу я,
Аж додолу зо сьміху сідає.
Бачу анголів у горі, де блакить, —
Он вони починають дріжати,
Як єпископ бере, щоб сьвічки посьвітить
До молитви — ґнота від гармати.
Хочеш ти у сенат, щоб у сяєві там
На величному місці сидіти ;
Але перш ніж читати молитву людям, —
Треба вулиці з крови обмити.
Слава Геслерам, слава! — орган твій хрипить
але Теля його треба вбити!
Щоб престол твій, єпископе,в церкві зложить
Із трупарні взяли сюди плити.
Як ти кажеш: „Те Deum” і хвалиш його —
Бога помсти і збройної сили, —
В небеса летючи, до кадила твого
Дух мішаєть ся мертвий з могили.
Убивали удень, убивали вночі —
Всіх і жінку й її чоловіка,
І дитину малу!.. Кров народну ллючи,
Впив ся нею державний шуліка.
Восхваленя співай, справедливим назви
Душогуба, харциза гидкого!
Бог, єпископе, зна, і твої молитви —
Вони стануть проклонами в його!
Вже вигнанців везуть, брязкотять кайдани —
Хто в засланя в Алжир, хто в Каєну..
Бонапарта в Парижі вже знають вони,
А в пустині побачуть гиєну.
Хлібороба, робітника тягнуть кати,
Засилають, мордують тюрмою…
Подиви ся праворуч, єпископе, ти
І ліворуч — хто в церкві з тобою?
В тебе дяконом — Зрада, піддячим — Крадіж.
Душу й бога не гайся продати!
В золоті свої ризи вбери ся пишніш
І ставай, безсоромний співати!
Душогубство тут править, гукає воно:
„Всіх стріляй, хто рухнуть ся посьміє!”
Сатана тобі чашу держить! — не вино. —
Кров невинна у їй червоніє!..
