Борис Грінченко – Сон (Я заснув, оповитий журбою): Вірш

Я заснув, оповитий журбою,
Золоті обняли мене сни,
І у снах я побачивсь с тобою,
Перша квітко моєї весни.

І усе, що я в долі благаю,
Усе щастя, що довго так ждав,
В ті хвилини кохання без краю
Я с тобою укупі зазнав.

І твої поцілунки гарячі
Так пекли мене в мріях моїх,
Що спалили все серце неначе
І умер я на грудіх твоїх.

І мене до холодної ями
Під сніги та мороз понесли…
Ти-ж ридала над трупом сльозами
І ті сльози на труп мій текли.

І так гірко і тяжко ридала,
Що я стерпіти й мертвий не зміг:
До життя знову сила устала
І… прокинувсь од снів я моїх.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Борис Грінченко – Сон (Я заснув, оповитий журбою)":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Борис Грінченко – Сон (Я заснув, оповитий журбою): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.