Ти кажеш: засьпівай!… Я радий засьпівати,
Та голосу нема!
Давно його змогла у мене вже відняти
Життя мого тюрма.
Ти кажеш: засьпівай!… Колись міні сьпівалось
І дужий був мій сьпів, —
Тепер, хоч сліз в душі багато назбіралось,
Та не знайду я слів.
Сьвятії почуття, що серце ісповняють,
В блідих словах
Не можу вилить я, і сьшіви умірають
У мене на вустах.
Ти кажеш: засьпівай!… Не можу я сьпівати,
Мовчу, бо я не звик,
Щоб сьвятощі душі мав тяжко ображати
Несамовитий крик…
