За їм не ридай, не вбивайся, небого:
Заснув бо тепер він на віки,
Скінчилися болі сконання тяжкого,
Всі муки скінчились великі.
І скоро труна під землею сирою
Сховає ті муки, те горе;
Життя неприхильне, повите журбою
Порвалось… затих, не говоре,
Не чує нічого… Хай діти маленькі
Голодні гіркими сльозами
Ридають, припавши до бідної неньки,
Її обхопивши руками;
Хай кличуть його, татуся свого, діти,
Хай мати над мертвим голосить, —
Він білш не почує: він чув на цім сьвіті
Багато — і вже йому досить!…
Не плач же, небого, по йому гіркими!
Ти краще-б за себе ридала:
Він з муками, з горем розстався тяжкими,
А ти їх ще більше придбала!…
