„Чоловік один зробив вечерю велику
і кликав багатьох.“ Лука, XIV. 16.
Вечері великої час вже надходе,
Прийшов, а усі ті, що кликано їх,
Обранії с тебе, похилий народе,
Забули про неї для клопоту й втіх.
Один відмовляє: „я поле купую:
Не можу я бути, хоча і хотів“,
І другий говоре: “в годину такую
Іти я не можу: воли я купив.“
І третій, веселий, очима сияє
І теж відмовляє: „і я не піду:
У мене весілля тепера гуляє, —
За себе дружину беру молоду.“
Нікого немає! Хоча і багато
Прийти обіцялось, ніхто не схотів, —
Тим иньші справляють великеє сьвято —
Збірна збіраниця із вулиць, з шляхів.
О, Боже єдиний! Чи то-ж твоя воля?
І справжні обрані не сядуть у нас,
Й за втіху, за клапоть мизерного поля
Усі вже зреклися в останній цей час?…
