Вітер пісню, повну смутку
В чистім полі виє,
А у мене с тії пісні
Серце холодіє;
Як неначе буйний вітер,
Що гуля степами,
Долю нашої Вкраїни
Заміта снігами,
І над нею там висока
Вироста могила,
І ще вищу намітає
Хуртовина біла.
Як неначе… Тілки-ж годі, —
Бо весна ще буде!…
Чом же серце знову плаче,
Чом же сьвітом нуде?
