Як Богові вірю тобі,
Коханий єдиний;
Ця віра ніколи мене
Уже не покине;
Не зможуть зламати її
Зневірені люде,
Бо поки кохатиму я,
То й віра та буде.
Тебе-ж, мій єдиний, тоді
Покину кохати,
Як в ямі, в холодній землі
Я буду лежати…
- Наступний вірш → Борис Грінченко – Я чую: неначе вітри зашуміли
- Попередній вірш → Степан Будний – Моє Тернопілля
(Оцінок ще немає)