1.
На гетьмана Дорошенка
Наступає лядська сила
І забрала міст багато
Й місто Калник обложила:
2.
Хоче теж його здобути
І на його бє з усюди, —
Та міцні міськії мури,
Ще міцніш козацькі груди:
3.
Не попустють міста Лядсьтву,
Не дадутьця на поталу;
А Ляхи стоять та кажуть:
“Ми дошкулим їх помалу.”
4.
І у місті а ні крихти
Скоро хліба вже не буде
І вже з голоду вмірати
Починають бідні люде.
5.
Ой міцні міськії мури, —
Тілки сам отаман знає,
Що хідник с під їх таємний
З міста в поле вибігає.
6.
І для певности отаман
Забеспечитися хоче:
Посила Івана-чуру
Вартувать хідник що-ночі.
7.
Знає ще про те Ярина,
Козакова вірна мила…
Пильно Йван хідник вартує,
І стоїть ворожа сила.
8.
Тиждень цілий так минає
І почався тиждень другий;
Нівідкіль нема пособи,
Нівідкіль нема потуги.
9.
А Ярина молодая,
Повна вірної любови,
Хоч голодна, а що-ночі
Носить їсти козакові.
10.
“Ти від ворога лихого
Бережеш все місто, милий:
Їж, козаче, покріпляйся,
Бо на вартї треба сили.”
11.
І цієї ночі тихо
Підійшла вона до його
І шматок останній хліба
Принесла йому сухого.
12.
Промовляє: “Їж, коханий,
Бо на варті треба сили,
Але-ж це шматок останній:
Умірать нам треба милий.”
13.
А Іван їй каже стиха:
— Що нам с того, мила, буде,
Що с тобою помремо ми
Так, як ті дурнії люде? —
14.
“Але-ж що робити маєм?”
— Рятуватися, кохана!
Тайником с тобою пройдем
Ми до лядського гетьмана
15.
— І покажемо їм стежку, —
Бо однак нам пропадати, —
А за те дадуть нам грошей, —
Будем жити й панувати! —
16.
“Бог с тобою, мій коханий!
Краще з голоду я згину,
Краще нам умерти в муках,
Аніж зрадить Україну!”
17.
— Як що так, то зоставайся —
Стежку й сам туди знайду я… —
“Ні, не підеш, не пустю-бо,
Всім про зраду роскажу я!”
18.
— А, так ти!… — Ножем у груди
Він дівчині наміряє,
Та Ярина відстрибнула,
Руку Йванову хапає.
19.
І борня у їх смертельна
Почалася серед ночі:
Не пуска Ярина руку,
Він ножем ударить хоче.
20.
І пистоль вхопила в його —
Стрель далеко відгукнувся:
“Краще вмри, ніж маєш зрадить!”
Він одразу похитнувся,
21.
Пада він і в неї руку
Вирива у ту хвилину
І ножем у білі груди
Вдарив дівчину Ярину.
22.
Захиталася безщасна
І до долу пада… Всюди
Зворушилося козацьтво
І на стрель той збіглись люде.
23.
Перед їми Йван убитий
І дівчина біля його…
Підвелася: “Білш не зрадить
Зрадник цей уже нікого…
24.
Одбивайтесь!… Не давайтесь!…
Хай повік живе Вкраїна!…
Прощавайте!…” І до долу
Впала дівчина Ярина…
25.
День минув, і з Дорошенком
Вже до міста йде підмога,
І Ляхи знімають табір,
А містяне славлють Бога:
26.
Щиро молютьця і плачуть,
Поминаючи Ярину,
І сьпівають память вічну
Всім, хто вмер за Україну…
_____________________
Примітка: Року 1671. в осени, за польского короля Михайла, гетьман коронний Собіський обліг м. Калник і таки добре дошкулив йому, але не міг здобути і пішов геть тії-ж осени.
