За вікнами вітер виє, і бє і шумить,
Аж убога хатина тремтить і дріжить.
Не хотів би я в полі тепер пробувать;
Хоч не хочу, та треба йти долі шукать.
Хоч знайду, не найду, світ за очі піду,
Тільки темно іти — чи до краю дійду?
Не лякай мене, ніч! Наша доля усіх —
Серед темряви йти і хуртовин страшних.
Не лякай мене, ніч! Не злякаюся я!
Я на те народивсь, така дола моя.
Не лякай мене, ніч! Не злякаюсь, піду:
Може долю знайду, а скоріш пропаду.
