Борис Мозолевський: Вірші

Борис Мозолевський (1936-1993), видатний український археолог і поет, у своїй творчості поєднував ліричну ніжність із глибоким осмисленням історії та долі України. Його поезія, як у збірках «Веретено» чи «Дорогою стріли», оспівує красу придніпровського степу, де він народився, і пронизує читача любов’ю до рідної землі. Особливе місце займає скіфський цикл, де археологічні знахідки, зокрема золота пектораль із Товстої Могили, оживають у символічних образах, що з’єднують минуле з сучасністю. Мозолевський писав про вічність, людську працю, високі ідеали, а також біль від сталінських репресій і трагедій ХХ століття. Його вірші, сповнені гуманізму й національної свідомості, відображають духовний пошук і віру в краще майбутнє. Наприкінці 1960-х він перейшов на українську мову, утверджуючи свою ідентичність.