Вечір був, та ще не смеркло.
Край дороги паслись коні.
Проїздили Білу Церкву —
їли яблука червоні.
Світ стояв такий прозорий,
Аж зітхали луки сині!
Золотим світились гори —
В серці світло те й понині.
- Наступний вірш → Генріх Гейне – В розкішній красі таємничій
- Попередній вірш → Борис Мозолевський – На стежині коло кладки
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші