Громи на південь відгриміли.
Із Громоклії п’ють воли.
Ми так багато не зуміли!
Ми так багато не змогли!
Чи ти простиш за це нас, люде,
Чи покараєш забуттям?
А вже ж можливості не буде
Почати заново життя.
Не втішить думка сухоребра,
Що наче щось і ми змогли.
А Громоклія б’є у греблю,
Мов каже: ви — перемогли…
